Зібрано 9080 грн з необхідних 9080 грн
100 %
ДОПОМОЖИ ДІТЯМ ВТЕКТИ ВІД РАКУ: ДАР'Я ЧЕРКАШИНА

Привіт! Мене звуть Даша і я ненавиджу біг. Дуже хотіла його полюбити, але в мене так і не вийшло. Ходити в спортзал і присідати зі штангою я люблю. Це те місце, куди я поспішаю з задоволенням, як на побачення з коханим. Так було не одразу, звичайно. Цій історії вже 4 роки, але історією кохання вона стала приблизно 1,5 роки тому. Ось такий довгий шлях, а спочатку я просто хотіла гарну попу і схуднути. Велосипед я люблю. Але для мене велосипед ніколи не був спортом. Перш за все, це мандрівки та люди. Безліч нових класних людей з'явилося в моєму житті протягом цих 7-ми років, що я катаюся на велосипеді. І це якраз було кохання з першого погляду.

А з бігом в мене не складалося. Мені хотілося, дуже, але так, щоб нічого не робити. Хотілося просто стати бігуном, який любить і вміє долати кілометри не напружуючись. (Як, власне, хотілося гарну попу та схуднути - одразу, щоб ти прокинулася, а вона, попа вже якось є, а їх, зайвих кілограмів, немає). Але так не виходило, ані з попою, ані з бігом. Я все чекала, що до мене прийде якесь специфічне знання. Ось-ось, ще трошки полежу і одного дня я щось зрозумію, знайду підхід до себе, якийсь ключик і тоді як попре.

Погана новина в тому, що того дня я так і не дочекалася, а гарна - у тому, що все ж таки поперло. Поперло через те, що виходило долати себе, долати лінь, вставати і робити хоч пів-кроку. Виходило не кожного разу, інколи навіть не через раз. Це не було як в кіно, в пришвидшеній зйомці: герой день за днем щось робить кожного ранку, а потім бах і він вже біжить з гарною попою, успішною кар’єрою на зустріч новому коханню. Виходило як в житті, як в нормальних людей - зі зривами, з перервами, з відкатами і апатією. І не було ніякого особливого дня, коли все раптом стало легко.

Все ще важко. Я поки що не люблю біг. Для мене це все ще виклик, мій маленький, особистий виклик. Мені все ще лінь і боротьба все ще триває. На минулому тижні замість тренування я пішла з друзями в кіно, мені було соромно і я дуже картала себе через це. Але в суботу, в день відпочинку, я зібралася і все відпрацювала. Навіть найулюбленіша справа інколи стає важкою, навіть з коханою людиною інколи не хочеться говорити та бачитися. Але в цей момент і в голову не приходить все кинути, бо це ж кохання, бо це життя. І таких зривів в мене буде ще багато, але по-трошки, зі своїм темпом я все одно рухаюся вперед.

8 жовтня в рамках #KyivCityMarathon я пробіжу свої перші 10 км. Цим пробігом я хочу підтримати не тільки себе і свою мотивацію. Я хочу підтримати тих, чия боротьба також триває і зібрати кошти на ліки для онкохворих дітей

Допомогти зараз
Вже допомогли дітям (26)
09.10.2017
VL
1000 грн
09.10.2017
Шурик
100 грн
07.10.2017
Валентина
100 грн
07.10.2017
Ruslana Korzh
1000 грн
07.10.2017
Игорь Сидоряк
200 грн
07.10.2017
Анонімно
50 грн
07.10.2017
Анонімно
20 грн
07.10.2017
Омномном
500 грн