Друзі, чи знали ви, що під час війни найменше донатів отримують організації та відповідно люди, які воюють на своєму власному фронті - це люди, які хворіють на рак. Інформаційний простір заповнено іншим горем і це зрозуміло, але продовжувати підтримувати онкохворих, а особливо дітей є не менш важливим.

Чому ця тема мені близька?
Одного разу на уроку з англійської в школі мене запитали - чого я боюсь найбільше в житті, я відповіла - втратити близьку людину. Моя відповідь поставила вчителя та тему заняття в тупик, тому що, очікувалось підтримка розмови про тарганів та павуків, але на той момент я вже знала, що дійсно найстрашніше в житті.

Рак забрав життя 5 членів моєї родини, двоє з них були дуже близькі мені. Це були люди які сформували мене, наповнили думками та життєвими поглядами, системою цінностей, люди без яких, я була б не я.

Якби я відповідала на питання про страхи зараз, моя відповідь не змінилась би.
Я знаю, як виглядає рак у різних його проявах, як він змінює назавжди не тільки того, хто хворіє, але все оточення хворої людини, я знаю скільки сил та воли треба мати для підтримки хворої людини, я знаю, скільки сил витрачають близькі люди, щоб мати хоч найменшу надію на одужання. Але також я знаю, скільки надія на одужання коштує.

Тому це мій збір для дітей, які хворіють на рак, він проходить на платформі Таблеточкі, який я підтримую вже декілька років, та якому довіряю. Долучайтесь та подаруйте сили для боротьби за життя маленькій людині.